Мій незрівнянний: Вічність (2023)

Усі частини можна сміливо вважати класикою, попри те, що серіал і фільм не так давно знятий. Є свої японські особливості, але це прекрасний серіал як для початку занурення у цей світ, так і для поціновувачів 

Ой як гарно! Пісня в кінці класна. 1,2 сезони були сумніви стосовно здоровості цих стосунків, але з часом вони змінилися. Я вірю, що колись Хіра зможе мати нормальну самооцінку і можливо, не так сильно божеволіти від Кійоі, тоді в них все буде краще. 

Дякую за переклад ❤️🌹

Мені сподобалося! Якщо на початку історії були сумніви щодо адекватності стосунків, то до кінця вони повністю розвіялися в позитивному вирішенні і запам'ятаю їх як трохи нетипові, але точно милі.

Я вперше плакала наприкінці шоу, та не від поганих емоцій, а від щастя. Це настільки гарний фільм та всі частини шоу, що не можу написати словами, я зараз тільки кричати можу)) Ну дуже-дуже гарно.

Просто супер. Розвитком персонажів дуже задоволена, паралелі та символізм на рівні. Короче - дійсно красива картина

супер мила дорама, я плачу. такі неймовірні актори, сюжет вау, просто 100/10. це та сама дорама яку вже скоріше хочеться забути, щоб переглянути знову

Це було кохання зовсім не з першого погляду і навіть не з другого. Я почала дивитись перший сезон, коли він тільки виходив. Багато читала відгуків, але мені відносини між героями здавалися дивними, нездоровими. Тому я навіть не додивилася і відклала подалі. Через якийсь час повернулася, додивилася. Але знову щось не те. Хіро мене трохи лякав своєю залежністю, Кійої здавався занадто егоїстичним. Якось не вірилось в їх кохання. А потім почалась повномаштабна війна і... Якраз в цей час почав виходити другий сезон, а мені треба було відволікатись, тікати від жахливої реальності. Тому я сіла дивитись, нічого не очікуючи. 

І тоді... закохалася. І в історію, і в персонажів. Ніби побачила їх з іншого боку, відкрила знову. Можливо, це пов'язано з моїм емоційним станом, але історія заграла новими фарбами. Це не посібник зі здорових стосунків, але не можна назвати їх токсичними. Вони неочікувано гармонійно поєднуються. Жага Кійої до визнання свої цінності, абсолютної любові та щирості. І ось такий психологічний мазохізм Хіро, який вважає себе піщинкою і радий бути слугою короля. Японці люблять такі незвичні сюжети і дивакуватих персонажів-аутсайдерів. Але це працює. Хіро не втрачає себе поруч з Кійої, хоча й поклоняється йому як божеству. Навпаки, він знаходить покликання, дізнається багато нового, відкриває світ і вчиться любити. Кійої хоч і виглядає іноді зухвалим красунчиком, який користується Хіро. Насправді ж він цінує його і бажає побудувати серйозні стосунки. І тому іноді грає роль "короля", щоб зрозуміти більше Хіро. Він вчиться і отримувати оплески, і віддавати частину себе своєму найвідданішому прихільнику. Хіба такими не повинні бути стосунки?

А ця сцена в школі, з весільною атрибутикою (навмисно знято так, щоб повернути героїв туди, де все почалося і таким чином "благословити")! Я передивляюсь і кожен раз знову закохуюсь, як Хіро в свого короля. Персонажі проходять певні трансформації, відкривають в собі нові сторони. А ще для мене показник хорошого любовного сюжету - це на рівні "вірю - не вірю". Бачу я майбутнє для пари чи ні - ось що важливо. Так ось, Хіра і Кійої знайшли свою вічність. Вони стали сім'єю, друзями, коханцями, найріднішими людьми один одному. І це назавжди. Тож я пишу цей відгук і відпускаю їх вкотре під музику в їх "назавжди і щасливо". 

(Пісня, яка найкраще підходить цим двом: Radiohead - Creep)

важко було дивитись перший сезон... мізки плавляться від дивного відношення один до одного, викликає і обурення і співчуття одночасно. Але фільм шикарний, варто було того, щоб стільки дивитись. Актори крутезні, емоції вирують аж за край, показали істину кожного героя, їх сутність, що від нас приховували в сезонах. Сценаристи розкрили персонажів прекрасно, те що Хіро в середині прекрасний хлопець, який хвилюється не тільки за свого короля, але й переймається почуттями інших, а Кійоі на справді щиро відноситься до свого хлопця

я ще не додивилась , але , сказати чесно , всі три сезони мене обурювала трошки ця 'любов' зі сторони Хіро , бо це й справді була не любов , а залежність =( якби я була на місці Кійоі , мабуть , навіть не починала б ці стосунки , бо із самого початку це був фанатизм , причому односторонній (і + , Хіро не жадав , щоб це переросло у двосторонні взаємини) 

плюс до всього , я не засуджую жодні характери , але тут Хіро як персонаж надто сильно зашуганий.. ніби взагалі не вміє тримати спину рівно , розмовляти з людьми й не має власної думки (це все лише моя особиста думка , яка ні на що не впливає! якшошо , вибачте ! ) , аж самій було за нього постійно страшно і соромно іноді ( 

завчасно дуже дякую за переклад !! 

незважаючи на перші два абзаци , мені дуже подобаються кадри , дуже дуже дуже багато дуже дуже красивих кадрів у всіх трьох сезонах , іноді я аж ставила на паузу , аби передивитись і відновити дихання хасххаїхсха , мега кльово , справді !!! 

Цікаво, чи отримав він свій "Оскар"?)

тільки японці можуть витворяти таке з моїм серцем і розумом. перший сезон, частина другого здавались мені чимось абсурдним, фільм вразим мене до глтбтнт душі, і як загальний результат - безлад в думках. почуття Хіро здавались до кінця не коханням а залежністю, він справді видавався фанатиком, але після сцени з іншим фанатиком, відчулась різниця. Також, чудово розумівся гнів Кійоі з певних висловів Хіро, особливо за одностороннє кохання. Окремо хочу сказати, що персонажі Анни і фотографа (вибачте мою жахливу пам'ять на імена) теж залишили враження, добре прописані і зображені. Все ще не сожу точно визначити почуття між гг, але кінець дає надію на справжнє кохання між ними, яким би воно не було, але обидва добре доповнюють одне одного. дуже сподобалось, як змінювались герої під впливом одне одного, як "гидота" від Кійоі еволіціонувала в щось насправді м'яке і ніжне, а сам він не жалів Хіро, а відкривав і робив іх нього особистість. І слова фотографа про "вовка в овечій шкурі" теж були правдою, щось небезпечне було у погляді Хіро.  Тож, думаю, ця дорама з тих, які будуть відкривати нові погляди після декількох переглядів. Думала, що закину перегляд через не здорові стосунки, але все ж, я бачу у них майбутнє. 

Дякую за переклад!! Я подивилася три сезони підряд, тож напишу своє загальне враження від історії. Що ж, дорама специфічна, сподобається не всім. Це абсолютно точно не для пошановувачів "здорових стосунків"; рівноправністю та партнерством тут також не пахне. Але мені сподобалося. Є тут щось таке справжнє, що бере за душу та змушує задуматись. От вміють же японці знімати так реалістично, що у героях бачиш людей, а не кліше, а в сюжеті — життя. Словом, щиро рекомендую. Дуже чуттєво, драматично, але з присмаком надії та оптимізму

Дякую за переклад! Улюблена пара було дуже приємно подивитись на них знову🥹

А що сталось з цими акторами? Можете коротко написати?

Дякую за переклад!! 

Дякую за субтитри) мила парочка, знову зігріває душу🥰

Завжди шкода відомих людей, що через не адекватних "фанатів" вони відчувають себе роботами і їм краще не розкривати своїх відносин, 

А після перегляду фільмів і серіалів де торкаються цієї теми, ще більше стає їй шкода 😔

Я ніколи цього не зрозумію. Особисте життя на то і особисте і тільки тобі вирішувати кого любити і з ким і коли зустрічатися. Артисти такі ж люди, як і всі. Вони також мають право на щастя. І наявність стосунків, не повинно ставити крест на роботі і тп.

Може колись таких неадекватів серед прихильників стане меньше.. Було б чудово.. 

11.11.26  оце треш...
Слухайте, тільки японці вміють знімати так, щоб коли хлопець цілував руку хлопцеві, в мене не було реакції фейспам.
Актори теж молодці, якщо у попередній частинах були моменти де трохи перегравали, цього разу якість зашкалює. Не очікувала що третя частина затягне ще більше ніж попередні, до того ж , очікування були трохі іншіми. Все гуд. Бамбу - вельми вдячна за переклад. 

Дякую за переклад, особливо сподобався кінець - пісня, слова