Місяць удень (2023)

Початок був ніби нормальний. Але в КОЖНІЙ, бляха, серії головні герої непритомніють! І вони майже не говорять нормально. Всі сцени з діалогами такі: "Нам треба поговорити"/ Чешуть на якусь гарну локацію хер зна де/ Головний герой не встигає відкрити рот, як Йонхва така "все, давай до побачення" і розвертається. Трохи дістало. Ближче до середини, коли розкриваються всі таємниці, зрозуміло, що немає ніякого прокляття - є тільки тупість головної героїні як в минулому, так і в теперішньому. І самі через її тупі вчинки страждають інші. Але їй то все до одного місця, за Доху взагалі не думає, хоча він стільки століть її щиро кохав і переживав, хотів як найкраще. Під кінець взагалі почала неймовірно бісити неадекватністю і відсутністю бодай якоїсь логіки. На англомовних сайтах всі схиляються до того, що смерть батьків її настільки травмувала, що вона стала психічно хворою. Ну хоч якесь пояснення... Не думаю, що можу комусь рекомендувати дивитись цей серіал, з кожною серією все гірше і гірше.

 Ну, що ж фінал цілком передбачуваний згідно драматично-театрального сюжету. Згодна з коментарем, що Кім Йон Де значно виріс в усіх сенсах, хоча його гра і раніше була на високому рівні. Дорама захоплює, раджу до перегляду. 

P.S. Як сильно змінюється лице без чуба -  шляхетний та горделивий вигляд! Тепер тільки в образі Дохи буду уявляти історичних персонажів країн Азії. І риторичне питання - як корейці ходять з таким чубом, що лізе в очі?

Можна дізнатись яи буде продовження?🥲

Таке питання, а коли будуть наступні серії? 3 тижні чекаю (якщо вже не більше). Чи заморожено і можна не чекати взагалі переклад?

Початок дуже захотливий. Сюжет розвивається динамічно. Актоки грають добре, переконливо, і між ними відчувається хімія. Особливо мене порадував Кім Йон Де - хлопець виріс в харизматичного чоловіка, і тішить те, що гримери не вибілювали йому обличчя. Взагалі приємно бачити на екранах невідфотошоплену до стану абсолютної відсутності пор шкіру акторів.