Перемовини (2023)

Частина 2. Початок коментарем нижче.

Реальна історія фільму "Перемовини".

Набагато пізніше Чон сидить з командиром талібів у печері. Фільм також тонко натякає на приголомшливу суму, яка, за чутками, була виплачена талібам. Це ставить важливі питання - як далеко зайде країна, щоб врятувати свій народ, і скільки відповідальності вона повинна взяти на себе за дії окремих людей. Це натякає на загальний гнів, висловлений місцевими жителями Південної Кореї, які критикували рішення групи вирушити до охопленої війною країни, незважаючи на попередження уряду.

Відповідно, фільм спонукає до роздумів. Це було навмисно з боку режисера, який зазначив: "Я хотів зняти фільм, який запитує, чи завжди наші власні ідеології та переконання є правильними? Який правильний шлях обрати, коли стикаєшся з відмінностями? І це дуже складні питання, над якими нам усім варто замислитися".

https://www.lifestyleasia.com/ind/entertainment/true-story-behind-the-point-men
-starring-hyun-bin/

Частина 1.

Реальна історія фільму "Перемовини".

Перший в історії корейський фільм, знятий в Йорданії, розповідає похмуру історію дипломата та агента Національної розвідувальної служби (NIS), які ризикують своїм життям, щоб захистити корейців, викрадених талібами в Афганістані у 2007 році. У головних ролях - Хьон Бін, який повертається на великий екран, Хван Чон Мін та Кан Кі Йон.

Фільм "Перемовини", звертається до складної теми нації та її відповідальності перед своїми громадянами, водночас підкреслюючи необхідність розуміння різних культур.

У липні 2007 року автобус з шістнадцятьма жінками і сімома чоловіками (корейськими місіонерами) був перехоплений пострілами по дорозі з Кандагара до Кабула. Наступні кілька днів вони провели в підвалах і фермерських будинках як заручники талібів. Умовами талібів до південнокорейського уряду було виведення 200 військових з Афганістану. До афганського уряду вони висунули вимогу звільнити полонених талібів.

Двоє із захоплених, а саме 42-річний пастор Бе Хьонг Гю і 29-річний Шим Сон Мін, були страчені 25 і 30 липня відповідно. У міру просування переговорів віч-на-віч - решта були звільнені в серпні. Крім виконання умов, уряд Південної Кореї, як повідомлялося, заплатив талібам 20 мільйонів доларів США (приблизно 163 крори індійських рупій) за безпеку своїх громадян.

Переговори залишаються вірними інциденту, але творчо підходять до справи.

Фільм досить вдало маневрує кожним випадком. У репортажі Korea Times режисер Сун Рі поділився: "Спочатку я відхилив пропозицію зняти фільм, оскільки він торкається чутливої теми", додавши, що згодом вона вирішила змістити фокус із заручників на закулісну роботу дипломатів та агентів державної розвідки, зобразивши те, що не змогли висвітлити більшість ЗМІ. Вона робить це за допомогою двох вигаданих героїв - Чон Чже Хо (Хван Чон Мін) - високопосадовця Міністерства закордонних справ, який спеціалізується на кризових переговорах, та Пак Де Шіка (Хьон Бін) - агента NIS, який має досвід роботи на Близькому Сході.

Обидва мають різні підходи до кризи - класична різниця між тими, хто працює на місцях, і тими, хто виконує накази згори. Чон грає за правилами, відмовляючись говорити про викуп. Натомість Пак має травматичне минуле, пов'язане зі стратою південнокорейця (натяк на реальний випадок, коли іракські повстанці відрубали голову Кім Сун Іу в 2004 році). Це спонукає його спробувати вирішити проблему будь-якими способами.

Однак, коли перші переговори провалилися, двох заручників-чоловіків страчують - так само, як це було в реальному житті. Після цього вони об'єднуються, щоб звільнити інших. У репортажі JoongAng Daily режисер розмірковує: "Спочатку вони не розуміють одне одного, бо походять з різних середовищ. Але після події у фільмі, коли Чон бачить справжні наміри Пака і його зусилля, спрямовані на порятунок заручників, вони починають розуміти і поважати один одного. Це важливий елемент фільму".

Терміново розширюйте список🙂. 

Чудовий фільм! Ообливо сподобалися останні сцени. 

Також варто відмітити гарну операторську роботу.

Варто переглянути

Фільм - Вау! Один із небагатьох корейських бойовиків, який сподобався мені